Транскордонні цивільні судові розгляди

Суддя-спікер Південного міського суду Одеської області Інна Москаленко на запрошення Європейського інституту державного управління (European Institute of Public Administration (EIPA) взяла участь у семінарі «Транскордонні цивільні судові розгляди: вручення документів та збір доказів», що проходив 3 червня 2025 року у Люксембурзі.
З лекціями виступали доктор Карлос Сантало Горіс, експерт з транскордонної економічної діяльності, докторант Люксембурзького університету; викладач EIPA Люксембург – Європейського центру суддів та юристів та доктор Марко Буццоні, експерт з транскордонної економічної діяльності, Люксембурзький центр європейського права (LCEL), Університет Люксембург. У семінарі взяли участь судді з Латвії, Сербії, представники органів державної влади Молдови, Албанії, Турції та Національної школи суддів Сербії.
Як зазначає суддя Інна Москаленко, семінар надав можливість зрозуміти які існують і як працюють процесуальні інструменти в ЄС, що регулюють вручення документів та отримання доказів між державами-членами ЄС, з акцентом на вплив цифровізації та запуск системи e-codex, який відбувся 01.05.2025.
E-CODEX – це флагманський проект електронного правосуддя ЄС, що розшифровується як «комунікація в електронній юстиції через онлайн-обмін даними» та представляє собою децентралізовану ІТ-систему, яка забезпечує сумісне рішення для транскордонного обміну судовими даними, дозволяючи таким чином усім державам-членам (громадянам, підприємствам та юристам) спілкуватися одна з одною, використовуючи свої існуючі національні системи.

Суддя розповідає, що перші ідеї створити спільну для держав членів ЄС судову інформаційну інфраструктуру з’явилися у публікаціях Європейської комісії 2008 році та отримали своє нормативне закріплення у Європейській стратегії та плані дій щодо електронного правосуддя на 2019-2023 роки. Тобто, ця система будувалася довго і, хоч і офіційно впроваджена 01.05.2025, але ще повністю не інтегрована у національні системи усіх країн ЄС та не має реальних відгуків про її роботу. Проблематика у цьому питанні полягає в тому, що кожна країна – член ЄС вже має свою національну судову ІТ систему і зрозуміло, що не хоче створювати нову. Крім того, в кожній країні свій електронний підпис (digital ID), що унеможливлює електронну ідентифікацію особи та її підключення до судової ІТ системи іншої країни – члена ЄС. Зазначене критично необхідне для проведення відео конференцій, які згідно Регламенту (ЄС) 2020/1783 Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2020 року про співробітництво між судами держав-членів у отриманні доказів у цивільних або комерційних справах є основним шляхом допиту свідків в іншій країні – члені ЄС, у тому числі дітей. На цей час відеоконференції з представниками інших держав – членів ЄС відбувається за посиланням на Teams, Zoom та виключно у разі такої можливості за національним законодавством та з дозволу головуючого у справі судді. Наприклад, якщо представник перший раз з’явився у судове засідання, надав повноваження, то участь у наступному судовому засіданні суддя може дозволити за посиланням в Zoom. Або суд може покласти обов’язок встановити особу свідка на адвоката у справі, тобто покласти в основу оцінки допустимості доказу етичність, процесуальний статус та репутацію адвоката у справі, та провести допит такого свідка у Zoom.

З врученням процесуальних документів у ЄС також є своя проблематика, бо немає єдиного підходу. У кожному конкретному випадку чи то Позивач, чи суд повинен визначити за допомогою https://e-justice.europa.eu/ куди направити документи в іншій країні – члені ЄС: судовому приставу, безпосередньо суду – отримувачу чи органу місцевої влади для направлення належному виконавцю цього судового доручення. Якщо направлено не до того органу, судове доручення повертається. Якщо ж суду невідома адреса Відповідача, він повинен направити відповідний запит до іншої країни – члена ЄС, а ось куди саме у цій країні також необхідно визначити за допомогою сайту https://e-justice.europa.eu/. На практиці видається ще складніше, бо, наприклад, у Німеччині немає єдиного демографічного реєстру, облік ведеться у кожній окремій територіальній громаді окремо, тому якщо регіон проживання невідомий, отримати дані про місце зареєстрованого проживання Відповідача фізично неможливо.
У рамках стратегічного курсу на європейську інтеграцію цей семінар був унікальним досвідом та можливістю підвищити кваліфікацію судді, обмінятися досвідом з суддями інших країн і поглиблення знань у сфері права Європейського Союзу.

Прес – секретар суду