Актуальні питання функціонування інституту банкрутства: судді ВС висвітлили судову практику в справах про банкрутство

Роль суду в забезпеченні функціонування інституту банкрутства під час війни, актуальна судова практика щодо субсидіарної і солідарної відповідальності, специфіка заявлення та розгляду вимог кредиторів у справах про банкрутство – на  цих питаннях зосередили увагу судді Верховного Суду Олександр Банасько та Сергій Жуков під час VIII Форуму з конкурсного права.

Суддя-спікер Касаційного господарського суду у складі ВС Сергій Жуков, зокрема, розповів про особливості розгляду вимог кредиторів у справах про банкрутство. За його словами, виділяють три різновиди кредиторів у справах про банкрутство: конкурсні кредитори (кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника); забезпечені кредитори (кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника); поточні кредитори (кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство).

Також суддя наголосив, що важливість оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі щодо банкрутства полягає в тому, що саме з цієї події починається відлік 30-денного строку на подання конкурсними кредиторами заяв про свої кредиторські вимоги до боржника у справі про банкрутство.

У свою чергу, кредитор, який має конкурсні вимоги до боржника, ознайомившись з оголошенням про відкриття провадження у справі про банкрутство, повинен надіслати заяву зі своїми вимогами до розпорядника майна боржника (зберегти докази такого подання), а потім цю заяву разом з доказами подання розпоряднику майна боржника подати до суду, при цьому під час подачі заяви повинні бути враховані всі вимоги, які зазначені в ч. 3 ст. 45 КУзПБ.

Щодо того, які саме докази мають додаватися до заяви з конкурсними кредиторськими вимогами, в приписах КУзПБ зазначено: «документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника». Тобто положення Кодексу не визначають конкретного переліку доказів, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Водночас, відповідно до судової практики з цього питання, заявник кредиторських вимог сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Ця позиція наведена в постанові КГС ВС від 17 травня 2023 року у справі № 904/7260/21.

Тому, якщо кредитор зацікавлений у позитивному результаті щодо розгляду господарським судом його заяви з кредиторськими вимогами, він повинен надати розпоряднику майна та суду такі докази, які б дали змогу достеменно встановити наявність заборгованості.

Одним із прикладів, коли кредитор не проявив належної обачності та не подав до суду достатньої кількості доказів, які б дозволили визнати кредиторські вимоги, є ситуація, про яку йдеться в постанові КГС ВС від 27 вересня 2022 року у справі № 926/4807-б/21.

Детальніше про всі особливості заявлення та розгляду вимог кредиторів у справах про банкрутство та відповідну судову практику – у презентації Сергія Жукова.

Говорячи про нормативне регулювання інституту субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство, суддя Великої Палати ВС Олександр Банасько вказав на підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності.  

Визначене ч. 5 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції від 19 січня 2013 року), ч. 2 ст. 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони).

Також Олександр Банасько проаналізував постанову КГС ВС від 22 квітня 2021 року у справі № 915/1624/16, в якій максимально розкрито всі складові інституту субсидіарної відповідальності.

У наведеній справі суб’єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства визначені засновники (учасники, акціонери), керівники боржника, а також засновники та керівники іншого товариства, засновником якого був боржник і якому було передано єдиний ліквідний актив останнього.

Крім того, у межах виступу суддя ВП ВС окреслив коло проблемних питань щодо субсидіарної відповідальності:

• недостатнє нормативне врегулювання цього інституту (особа, що контролює боржника, розмір відповідальності та можливість її зменшення залежно від поведінки, розміру частки та наявності впливу на прийняття негативних управлінських рішень тощо);
• непередання бухгалтерської та фінансової документації керівниками й засновниками боржника.

«Інститути субсидіарної та солідарної відповідальності є одними з інструментів досягнення основної мети у справах про банкрутство – максимального погашення грошових вимог кредиторів. Верховний Суд спрямовує вектор правозастосування у цій категорії спорів з урахуванням зазначеної вище мети законодавця», – наголосив суддя Олександр Банасько у своєму виступі.

Про притягнення до солідарної відповідальності керівника боржника, регулювання статусу забезпечених кредиторів та актуальну судову практику – у  матеріалах презентації Олександра Банаська.

VIII Форум з конкурсного права організувала Асоціація правників України за підтримки проєкту ЄС «Право-Justice».

Фото надані організаторами заходу.

Верховний Суд