Новому ЦПК України – три роки: Дмитро Луспеник розповів суддям про застосування новел кодексу

20 жовтня 2020 року секретар Пленуму Верховного Суду, секретар Першої палати Касаційного цивільного суду у складі ВС, к.ю.н., доцент кафедри цивільного процесу Дмитро Луспеник прочитав у режимі онлайн-трансляції лекцію для суддів апеляційних судів на тему «Актуальні питання, які виникають під час розгляду цивільних справ у апеляційному та касаційному порядку». Захід організовано Національною школою суддів України в рамках підготовки для підтримання кваліфікації суддів судових палат у цивільних справах апеляційних судів, яка триває протягом 19–23 жовтня 2020 року.

Свій виступ Дмитро Луспеник розпочав зі слів про те, що 15 грудня 2020 року виповниться три роки, як суди держави застосовують новий ЦПК України. За три роки напрацьовані єдині підходи в застосуванні новел усіх процесуальних кодексів на практиці, а також визначено коло питань, які досі є спірними та над якими працює ВС спільно з науковцями. 

Лектор зазначив, що ЦПК України в новій редакції містить концептуальні новації, котрі підказала судова практика, і процесуальні інституції, які вже давно і доволі успішно застосовуються в інших країнах. «Це результат тривалої і кропіткої колективної роботи спеціалістів-практиків, які знають реальний судовий процес: суддів, адвокатів, а також науковців», – сказав він.  

Дмитро Луспеник звернув увагу на те, що новий ЦПК України містить близько 100 новел, змін норм порівняно з ЦПК 2004 року. Таке реформування підвищило ефективність цивільного судочинства й привело його у відповідність до міжнародних стандартів справедливого правосуддя, наслідком чого стали суттєві зміни законодавчого регулювання класичних процедур цивільного судочинства, а також запровадження нових інститутів цивільного процесуального права. В основу змін покладена ідея фундаменталізації прав людини та забезпечення доступності правосуддя як міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Основними новелами кодексу є оновлений каталог основних засад (принципів) цивільного судочинства, в якому особливе місце посідає принцип верховенства права; ключові зміни в інституті судової юрисдикції, зокрема введення механізму подолання конфлікту юрисдикції; недопустимість зловживання процесуальними правами; більш тривалі строки для вчинення процесуальних дій; уточнено завдання і основні засади судочинства тощо.

Розповідаючи про новели апеляційного і касаційного провадження, Дмитро Луспеник акцентував, що Європейський суд з прав людини розрізняє функції та завдання судів апеляційної та касаційної інстанцій: якщо апеляційний перегляд розглядається як мінімальний стандарт оскарження, то касаційний – традиційно вважається екстраординарним з огляду на особливий характер касаційного суду як суду найвищої інстанції, специфіку його повноважень з точки зору обмеження виключно питаннями права, більший ступінь формальності процедур.

Серед спірних питань апеляційного провадження доповідач звернув увагу, наводячи відповідну практику Верховного Суду, на питання, що стосуються:

• права апеляційного оскарження (статті 352, 362 ЦПК України);
• ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду (ст. 353 ЦПК України);
• строку на апеляційне оскарження (ст. 354 ЦПК України);
• порядку подання апеляційної скарги (ст. 355 ЦПК України);
• відкриття / відмови у відкритті апеляційного провадження (щодо складу суду);
• відзиву на апеляційну скаргу, приєднання до скарги, доповнення, зміни скарги;
• межі розгляду справи судом апеляційної інстанції;
• подання та прийняття нових доказів судом апеляційної інстанції;
• порядку розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи;
• повноважень суду апеляційної інстанції (зокрема статті 375, 376 ЦПК України).

Дмитро Луспеник також розповів про застосування новел ЦПК України щодо касаційного провадження. Так, він наголосив, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на оскарження судових рішень не є абсолютним та підлягає обмеженню з боку держави, що обумовлено статусом та функціями Верховного Суду як найвищого судового органу (рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2018 року у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/12).

При цьому обмеження в доступі до касації, наприклад, у малозначних справах, не є абсолютними (п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України).

Крім того, він навів практику ВС щодо справ, які не підлягають розгляду в судах у порядку будь-якого виду судочинства, приділив увагу питанню юрисдикції спорів з державними реєстраторами, а також щодо визнання поведінки сторін у справах зловживанням процесуальними правами і застосуванні відповідальності за такі дії. 

Наприкінці лекції Дмитро Луспеник зазначив, що судовий процес сповнений емоцій, проте суддя має усвідомлювати своє покликання та при ухваленні судового рішення повинен залишатися неупередженим і таким, що здійснює контроль за власними емоціями та поведінкою. «Робота суддею – це постійне випробування на професійну майстерність, людську мудрість і вдале вирішення конфліктних ситуацій. Бути суддею – величезна відповідальність!» – наголосив секретар Пленуму ВС.   

Більш докладно зі всіма порушеними Дмитром Луспеником на лекції питаннями із посиланням на релевантну практику Верховного Суду можна ознайомитись у його презентації тут.

Верховний Суд